Фотографія багато бере з живопису та інших видів мистецтва. І різні напрямки відображаються у фотографії досить химерно. У цьому матеріалі розберемося з тим, що таке сюрреалізм, як він впливає на фотографію і чому цей напрямок зараз переживає нову хвилю популярності.
Що таке сюрреалізм
Історія сюрреалізму у фотографії
Прийоми для створення сюрреалістичних фото
Сюрреалістичні зображення (і фото, і картини) схожі на сни і звертаються до образів, які у підсвідомості людей. Що на знімку може не бути очевидного сюжету, поданого в лоб, але він може викликати невиразні образи та відчуття. І якщо конкретна фотографія працює таким чином, то це успіх.
Сюрреалізм іноді плутають із абстрактною фотографією. Розрізнити їх легко. Якщо предмети зовсім невпізнані, у кадрі розмиті плями, мазки та смуги, а головними героями можна назвати хіба що колір та текстуру – це абстракціонізм. Якщо в кадрі люди і яблука, зірки та драбини, але й ті, й інші поводяться так, як зазвичай у житті не поводяться (яблуко висить перед обличчям моделі, жінка зі драбини розвішує зірки на небі) — то це сюрреалізм.
Суть сюрреалізму в тому, щоб передати несвідомі ідеї, мрії та емоції. Цікаво, що у сюрреалістичному мистецтві важлива роль належить глядачеві. Має значення як те, що хотів сказати художник, а й те, що побачив у ньому смотрящий.
Такі асоціації найчастіше різні у кожної конкретної людини. У цьому сила та інтерес сюрреалістичної фотографії.
Точкою відліку сюрреалізму як руху прийнято вважати публікацію першого «Маніфесту сюрреалізму», написаного поетом Андре Бретоном 1924 року. У осягненні та відображенні реальності сюрреалісти не покладалися на раціональність. Навпаки, вони вважали, що розум блокує доступ і до уяви і до несвідомого. А несвідомим сюрреалісти дуже цікавилися, тому тяжіли до образів, отриманих внаслідок снів, сп'яніння, випадковості, екстазу та божевілля.
Як не дивно, фотографія стала улюбленим жанром образотворчого мистецтва для сюрреалістів. Здавалося б, фотографія відбиває об'єктивну реальність, а не мрії, емоції та сни. Але у сюрреалістів тут вийшло, що не так однозначно. З одного боку, вони цінували саме підсвідомі смисли в образотворчому мистецтві, з іншого — відомі образи реального світу. У цьому плані застосування незвичайних і творчих способів і прийомів при фотографуванні дозволяли їм сидіти на цих двох стільцях і створювати справді нове мистецтво. Найвідомішим фотографом-сюрреалістом став Ман Рей.
Зображення вище створене у техніці рейографії – процесу, при якому об'єкти накладаються безпосередньо на світлочутливий папір, а потім піддаються впливу світла. Це накладає на нього ще додаткові смисли: знімок схожий на рентгенівський — наче художник вивчає почуття людей як лікар, як учений.
Сьогодні цей напрямок переживає, можна сказати, новий пік своєї популярності. Багато в чому завдяки тому, що фотомонтаж став простіше та доступніше всім. Часто наші сучасники-сюрреалісти кажуть, наприклад, що займаються «казковою фотографією». Такий сучасний сюрреалізм дещо тяжіє до простих і легко зчитуваних образів, ніж класичний. Тим не менш, це той самий сюрреалізм, але в іншому одязі.
Також створювати сюрреалістичні картинки стали допомагати нейромережі. Про те, як ми малювали котів-кіборгів у Stable Diffusion, читайте у цьому матеріалі.
Підемо від теорії до практики. Існує безліч способів досягти сюрреалістичного ефекту на фотографіях. Нижче розберемо найпростіші та найефективніші варіанти.
Робота із реквізитом. Один із найпростіших у плані навичок варіантів, який не вимагає вміти працювати у фотошопі або зв'язуватися зі складними налаштуваннями камери. Щоб отримати сюрреалістичний ефект, можна використовувати реквізит, поєднуючи непоєднуване.
Багато ідей для незвичайних фотосесій із реквізитом ви знайдете у цій добірці.
Подвійна та багаторазова експозиція. Цей прийом використали ще перші фотографи-сюрреалісти. І через рік він залишився не менш актуальним та цікавим. Подвійна експозиція — коли плівку знімають один раз, потім заряджають ще раз і знову знімають. Образи на фотографіях поєднуються, переплітаються, утворюючи зовсім нові ідеї та смисли.
Мультіекспозицію не обов'язково робити саме на плівку. Багато камер мають вбудований режим подвійної експозиції, а якщо хочеться більше контролю над ситуацією, можна збирати подібні зображення у фотошопі. Хоча, звичайно, чистокровною вважається некерована плівкова мультиекспозиція.
Докладніше про те, як створювати подібні фото, читайте у цьому матеріалі.
Довгі витримки. Ще один технічний прийом, який дозволяє досягти сюрреалістичного ефекту. Він ідеально підходить, коли необхідно показати стрімкий біг часу або навпаки те, що час застиг.
Ще один класичний варіант використання довгої витримки – поміщати нерухомий об'єкт у рухоме середовище. Наприклад, це може мати такий вигляд.
Докладніше про те, яке обладнання та налаштування необхідні, щоб отримати виразні знімки на довгій витримці, читайте в цьому матеріалі.
Фотомонтаж та колажування. Це дуже широке поняття та взагалі окремий вид мистецтва. У випадку з монтажем важливо і те, що ви робите, і як.
За допомогою колажування можна перенести головного героя в незвичайне оточення (у пустелю, під воду, у тропіки на Марс), замінити окремі частини тіла будь-якими предметами, змінити закони гравітації, змінити розміри об'єктів, створивши таким чином ефект нереальності того, що відбувається.
Фотомонтаж – складне завдання, щоб навчитися робити це добре потрібні роки. При з'єднанні кількох фотографій важливо враховувати їхню колористику і те, як лягає світло. В іншому випадку «фотошоп» буде видно неозброєним оком і викликатиме відторгнення та роздратування глядача.
Починати краще з чогось нескладного. Наприклад, окремий і досить простий у реалізації випадок фотомонтажу — левітація. Це коли ми змушуємо літати те, що зазвичай не літає.
Докладніше про те, як знімати левітації на прикладі натюрмортів, що літають, ми писали в цьому матеріалі. Про прості програми для простого фотомонтажу читайте тут.