Подвійна експозиція або мультиекспозиція – це творчий прийом, який прийшов із плівкової фотографії. Він дозволяє додати нотку сюрреалізму в найпростіші сюжети та створювати унікальні за змістом кадри. Докладніше про те, що таке мультиекспозиція та як знімати фото з подвійною експозицією, читайте у цьому матеріалі.
Подвійна експозиція, знята з різницею на рік / Фото: Аліса Смирнова, Фотосклад.Що таке подвійна експозиція чи мультиекспозиція
Плівкова мультиекспозиція
Цифрова подвійна експозиція
Ефект подвійної експозиції в Adobe Photoshop
Що таке подвійна експозиція чи мультиекспозиція
Подвійна експозиція це коли плівку знімають один раз, перемотують, але не виявляють, і потім знімають ще раз. Прямо поверх уже знятих кадрів. В результаті фотографії поєднуються, сплітаються, утворюючи часом нові, зовсім несподівані навіть для самого фотографа сенси. Іноді виходить дуже класно, іноді — щось невиразне.
Деяка непередбачуваність результату – частина гри, в якій багато в чому і укладений змив мультиекспозиції / Фото: Аліса Смирнова, Фотосклад.Результат зйомки із застосуванням мультиекспозиції часто нагадує колаж чи зйомку відбитків у кількох дзеркалах. Ще іноді про такі знімки кажуть: «ніби віддзеркалення у склі у сонячний день».
Спочатку подвійна експозиція – плівковий прийом, але її можна легко імітувати, використовуючи цифрову камеру або графічний редактор. Про все по порядку.
Плівкова мультиекспозиція
Є два підходи до подвійної плівкової мультиекспозиції: знімати плівку двічі повністю або знімати кадр у кадр. Перший спосіб вважається «чистокровнішим», більш олдскульним і правильним. Але тут звичайно все залежить від результату, який ви хочете отримати.
Як ми діємо, якщо знімаємо плівку двічі повністю. Заряджаємо плівку, знімаємо її. Наприклад, робимо портрети десятків людей. Потім змотуємо плівку, йдемо в темну кімнату (обов'язково, інакше все засвітимо, і так – зовсім темну, навіть червоний ліхтар запалювати не можна, не макнута в проявник плівка і червоного світла боїться), витягаємо кінчик плівки і заряджаємо її назад.
Найскладніший і неприємний момент – виловити в темряві кінчик плівки з котушки. Можна намагатися вчасно зупинити перемотування, щоб кінчик не пішов у котушку цілком, можна колупати ножем. А можна купити екстрактор – це спеціальний інструмент, який допомагає витягувати хвіст плівки.
І йдемо знімаємо плівку вдруге — наприклад, фіксуємо види міста чи якісь цікаві текстури. Виявляємо та отримуємо такі веселі картинки.
Портрети, місто та овочі на осінньому ярмарку / Фото: Аліса Смирнова, Фотосклад.Ці дві картинки – вдала вибірка з кількох плівок. Часто під час зйомки такої мультиекспозиції багато невиразного та відвертого шлюбу, тому що процес слабо контролюємось. Але в цьому є своя принадність: елемент гри та випадковості.
У плівковому співтоваристві є навіть практика, коли фотографи змінюються плівками, створюючи спільну мультиекспозицію: знімають кожен свою і передають іншій людині. Це робить результат зовсім випадковим і ще цікавішим і несподіваним — якщо перезнімаєш свою плівку, принаймні знаєш, що там на ній.
Мультіекспозиція кадр в кадр більш передбачувана і керована. Її суть у тому, що ти знімаєш один кадр, не перемотуєш плівку, знімаєш ще один і лише потім перемотуєш. І возитися з хвостом плівки у темній кімнаті не треба. Таким чином, можна отримати, наприклад, подібні знімки:
Сюрреалістичний знімок сімейної пари на плівку / Фото: Аліса Смирнова, Фотосклад.Отримати подібну картинку, перезнімаючи плівку цілком, трохи складніше — треба вираховувати, на якому кадрі був портрет першої людини, щоб зняти той самий портрет другої. Працюючи за методом кадр у кадр це дуже просто.
Щоб працювати за цим методом, потрібно, щоб камера мала режим мультиекспозиції або інший спосіб заборонити перемотування плівки після зйомки кадру. Часто це відбувається автоматично.
Режим мультиекспозиції у Nikon F80 / Фото: Аліса Смирнова, Фотосклад.Ще зручно зі старими «Змінами» — там окремо розведено спуск затвора та барабан перемотування. Перемотувати плівку цих камерах потрібно вручну. Тобто якщо потрібна мультиекспозиція, можна просто не перемотувати. Втім, на цьому зручність закінчується — на «Зміні» не можна керувати до ладу ні налаштуваннями, ні фокусом. Ломографія у чистому вигляді.
Щодо саме того, як знімати мультиекспозиції і що там краще знімати — тут складно дати якісь конкретні поради. Подвійна експозиція — дуже творчий та експериментальний жанр, який потребує багато спроб та помилок.
Загальний принцип, який варто пам'ятати, щоб зрозуміти, як це взагалі знімати: у темному (на першому кадрі) з'явиться контрастне (на другому).
Виходячи з цього, кілька порад та ідей:
- ловіть сонце та інше виражене різке світло – мультиекспозиція любить контраст;
- знімайте силуети як перший кадр;
- спробуйте поєднувати великі плани із загальними;
- цікавих результатів можна досягти, комбінуючи сюжетні знімки та абстракції: наприклад, профілі людських силуетів із різними текстурами.
Класичний сюжет мультиекспозиції / Фото: Аліса Смирнова, Фотосклад.Цифрова подвійна експозиція
Режим мультиекспозиції кадр у кадр зустрічається на багатьох цифрових бездзеркалках. Наприклад, він є у мого Fujifilm X-T3 – точно в тому ж місці, що і у плівкового Nikon, відзначений такою самою піктограмою. В актуальному Fujifilm X-T5 він також є.
Цей режим відноситься до творчих. Його може бути не у старших камер типу Nikon D850, а так він зустрічається досить часто. Наприклад, він є у Nikon Z7, Canon RP та інших.
Цифрова мультиекспозиція мало чим відрізняється від плівкової крім того, що можна знімати тільки в режимі кадр в кадр. Що зручно – камера показує на екрані перший кадр, роблячи його напівпрозорим. Завдяки цьому зручно компонувати готову картинку. Пам'ятайте, що в цьому режимі камера знімає JPEG, RAW-файлів із мультиекспозицією не буде.
Цифрова мультиекспозиція на фуджик. Знайди п'ять відмінностей із плівковою / Фото: Аліса Смирнова, Фотосклад.Експерт.Ефект подвійної експозиції в Adobe Photoshop
Ефектний знімок на обкладинці цього матеріалу – імітація подвійної експозиції у графічному редакторі. Серія про материнство (спочатку ми знімали жінку в очікуванні, потім з немовлям) замислювалася і робилася на плівку. Але, дякувати Богу, вистачило передбачливості дублювати кожну частину фотосету на цифру, тому що при прояві плівку нам ненароком засвітили (не питайте).
Звичайно, дуже шкода, що не вдалося навіть поглянути на те, що вийшло на плівку, але імітація має свої плюси — вона більш керована і дозволяє створити сильніші і виразніші підсумкові кадри.
Не факт, що знімаючи на плівку, можна було б отримати настільки акуратний і симетричний лівий кадр, щоб обидві фігури стояли рівно і дивилися одна на одну / Фото: Аліса Смирнова, Фотосклад.Як ми це робимо: відкриваємо перший кадр в Adobe Photoshop і накидаємо зверху другою окремим шаром. Змінюємо режим накладання верхнього кадру на Screen/Екран або Multiply/Умноження — тут треба очима подивитися, як цікавіше лягає.
Я люблю поєднання чорно-білої фотографії та мультиекспозиції, але можна працювати і з кольором / Ілюстрація: Аліса Смирнова, Фотосклад.Далі з кадром можна попрацювати на свій смак: наприклад, укрупнити другий кадр, нахилити його, додати маску і стерти частину елементів, що невдало лягають. Наприклад, мені не подобається, що темна пляма в нижньому лівому кутку на другому кадрі сильно приховує фігуру на першому кадрі (на прев'ю вище цієї фігури до ладу й не видно) — я можу це трохи виправити маскою.
Дуже незвичайних ефектів можна досягти, накинувши на другий кадр криві та покрутивши їх. Криві цікаво взаємодіють із шарами у різних режимах накладання – тут велике поле для творчих експериментів.
Читайте також:
Гайд по кривих: як обробити фотографію найпотужнішим інструментом Photoshop
Мій фінальний результат / Ілюстрація: Аліса Смирнова, Фотосклад.
